Український Вефлеєм  XVI-XVII століття.

        Починаючи з II половини XVI ст. спостерігаються значні впливи на український іконопис західного мистецтва. Як відзначав Іларон Свенціцький: „Той подібний похід західної штуки захопив уже на прикінці XVI ст. і галицько-руське церковне малярство”.

Саме з цього періоду український живопис , а саме іконопис , почав розвиватись дещо в народному дусі. Більш проявляється індивідуалізація образу, посилення його психологічності  характеристики , об’ємне моделювання форми, натюрморт, реалістичніше відтворення інтер’єру, архітектури. Як відомо багато подій у житті святих відбувалися в стінах міст (Вефлеєм, Назарет, Єрусалим та багато інших), що і зображали іконописці, дещо ідеалізувавши. Українські малярі того часу дійшли до висновку, що небесний простір святих і земний простір грішних – тотожні, хоча наповнення їх різне. Саме про це пишеться у виданні майбутнього світу нового Єрусалима та нової землі: „ А  місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина, і він зміряв місто тростиною на двадцять тисяч стадій і довжина, і ширина, і вишина його рівні і місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, - слава бо Божа його освітила, а світильник для нього – Агнець і народи ходитимуть у світлі його, а земні царі принесуть свою славу до нього. А брами зачинятись не будуть...”(Обявлення св. Івана Богослова, 21:16, 23-27) .

     Як саме Святу землю зображали українські майстри іконопису в XVI-XVII ст. Розглянемо сюжет «поклін волхвів», як відомо Ісус народився в  місті Вефлиємі. Найраніше  зображення цього сюжету зустрічається в катакомбах. Про подорож трьох мудреців згадується  в Євангелії від Матвія (1,18-21). Іконографія катакомбного сюжету відповідає Псевдоєвангелії від Матвія, де  згадується , що волхви прийшли два роки  після народження Христа.    

        У візантійських іконах сталим  зображенням є триярусна композиція : Різдво Христове, Поклін волхвів, на тлі гори з лещатами. З XVI ст. зображення під впливом західно-європейського мистецтва, як уже згадано вище, набуває білш реалістичності і сюжет зображається на фоні  Вифлиєму де і родився  Христос. Наприклад ікона українського походження   XVI ст. з с. Бусовисько . Тло ікони має подвійний характер: частина плоска, а далі – пейзаж . Архітектура зображеного міста має цікавий елемент – добудова до дому, мов галерея з шеренгою арок, яка б мала приєднувати його з сусіднім будинком. На мурі зображено геометричний орнамент , що натякає на вічність часову та просторову. Вікна переростають, ніби, у входи, а на іконі з Самбірщини    XVII ст.  вікна у вигляді видовжених арок , на цій іконі видно план , майже, цілого міста: вежею в якої декілька шарів вікон, вона нагадує тогочасну ратушу , деякі дослідники схиляються і знаходять подібності до Самбірської ратуші, з мурами та прилеглими будинками в яких чітко промодельовані різнокольорові дахи з переходами висот, вдалині видніється баня з ліхтариком, але важко сказати, що це церква, бо не видно хреста, але можна припустити, що майстер цієї ікони не вписував хреста на баню у зв’язку  з євангельськими переданнями, бо в часи коли народився Христос, ще не увінчували храми хрестами.

       Описуючи ці ікони ми можемо бачити вигляд архітектури XVI-XVII ст. з всілякими формами вікон та дахів, які були представленні найяскравіше  та загалом міста, що було заповнені різноманітними спорудами, які гармонійно поєднувались разом в іконі. Українські майстри яскраво відобразили українську архітектуру в іконописі натомість архітектури Святої землі. Яскраво прослідковується в українській іконі  XVI-XVII ст. архітектурний мотив оборонних мурів з різними варіаціями закінчень та різноманітними формами башт. Присутній стиль Ренесансу та Бароко який не характерний Вефлиєму за часу життя Христа.

         Українська ікона виплекана ранньо - християнською культурою заполонила собою великий географічний простір забудований містами, витворюючи  з нього духовно мистецький, водночас і цілісний, пройнятий великою гуманістичною ідеєю, мистецьким втіленням індивідуальності стилю та звичайно неповторним переданням  архітектурних краєвидів. Вефлеєм був присутній в кожному місті де знаходились іконописні майстерні, чи місті куди малювалась ікона передаючи місцевий краєвид, форми будинків, церков, монастирів.      Ікона для українця за різних періодів його буття була чудотворною святинею, кодексом моральних чеснот, образотворчою енциклопедією знань про світ і місце України в ньму.